Вчитель року

Цього року Всеукраїнський конкурс фахової майстерності "Вчитель року" відбувається, зокрема,  в номінації "Історія". Мені випала честь брати в ньому участь. То цікавий досвід змагання. Ні, не з колегами-конкурсантами. Напевно, то змагання з самим собою. Спроба зрозуміти, чого ти вартий. На скільки ти відповідаєш сьогоднішнім вимогам до звання "Вчитель". 
Так сталося, що мій шлях в цьогорічному конкурсі буде мати продовження.



Потримавши в руках новенький, щойно видрукований, дуже гарний  диплом, сфотографувавши його на пам'ять, я вирішив його.... "розірвати".

Один  великий шматок я віддам гімназистам 3(7) - Б класу Чорноморської української гімназії №1. Друзі, я дуже вдячний Вам! Ви - неймовірні. Для мене було великою честю попрацювати із Вами хоча б один урок. Без Вас я не мав би результату.


Другий шматок я лишу у своїй школі. То її стіни, її колектив, її учні виплекали в мені ті професійні риси та якості, завдяки яким я сьогодні є тим, ким є.

Ще один шматок занесу мамі. Подякую їй за віру та терпіння.

Яскравий шматочок принесу своєму синові (але, певно, доведеться купити ще шоколадку). Він з розумінням терпів, доки тато готується, пише уроки, тренується у проходженні тестувань. Дякую Тобі, мій рідний.

Обов'язково віддам  шматочок своїм колегам, що допомагали та були поруч усі дні конкурсу. Дякую Вам за підтримку.... 
А що залишу собі?  - Фото... Того достатньо... А дипломи ще будуть....